Літературний салон

Згадалась віршована творчість доброго знайомого, читайте ось (саме цей вірш до сьогодняшнього 13-числа):

13
Тринадцять діжок меду
Мов тринадцять сліз
Вуста проронять
Тринадцятьма словами
Тринадцять на стіні
Портретів мами
Тринадцятьма очима
Спогляда на
Браму
Тринадцять засувів
Тримають двері
Тринадцяти доріг
В тринадцяти світах
Коли мені тринадцятий
Минало
Я пас ягнята
На тринадцяти полях
Тринадцятого пана
© ВіКей

Прийде пора – я дам тобі піти.
Така пора, коли недовгі ночі.
Прийдеш назад, і скажеш що це ти.
Прийдеш назад, а я тебе не хочу,
І іншого когось – не те щоб очєнь.
За домом сплять качелі та авта,
Й сліпа трава росте безперестанку.
І стався дощ, і потім перестав.
І буде тихо до самого ранку.
І хтось повісив випрані фіранки.

© silverandglass (Катерина Бабкіна)

Місто ангелів і дощів
На казкові малюнки схоже,
Тільки ангелів - ні душі,
А лиш просто так перехожі.
Місто, що не чуже мені,
Золоте павутиння вулиць,
Все, здається, давно заснуло,
Окрім світла в однім вікні.

Приспів:
Тільки раз і не більше,
Знаю, не більше,
Щоб забути назавжди,
Лиш на мить стану ближче,
Я стану ближче,
І не зможу вже піти.

Місто зустрічей і прощань,
І розбитих сердець, можливо,
Берег правий і берег лівий,
І всі шанси для сподівань.
Місто звуків і голосів,
По бруківці стікає тиша,
Все стає непомітно тихше,
І не чутна уже для всіх.

Приспів

Ми стаємо серед дощів,
Ми цього зорепаду варті.
Що хотіти іще нам варто -
Лиш стояти на цій межі.
Місто пристрасті і образ,
І примирень таких гарячих.
Ти, напевно, мене пробачиш -
Я прощала тебе не раз.

Приспів (2)

Когда мы видим Ее вблизи - нам больно за всех людей.
Ты думал о справедливости, но забыл о жизни своей.
Ты думал о милосердии, но забыл о своем пути.
А впрочем, охота уже началась,
Лети, мой голубь, лети!..

Осень

Я пишу осень в жухлой траве.
Острой лопатой по желтой земле,
Ржавым железом по мертвой листве,
Мокрым туманом в холодной душе…

Я пишу осень, а осень меня,
Холодной росою по пятнам «дубка»,
Дымом костра по глотку коньяка,
Следом в траве по пути в никуда…

Я пишу осень озябшей рукой,
Изломы траншей, повторяя судьбой…
Я пишу осень, а скоро зима ,
Что саваном белым согреет меня…

© Poroch

Усталость

Ягуары крадутся и секунды крадут,
Ягуары стремятся, но устают
Каждый раз…

Пауки в паутины вплетут муки мух
Но за Сетью не слышат они даже звук
Всю жизнь…

Но был создан гибрид, электричество в плен
Боевая машинка, мириады систем
Стал метал… И он тоже устал…

© Elf 

Темный напиток в крови пузырится,
Я многое знаю и много не знаю.
Сколько же это все будет длится?
Опять я чего-то не понимаю...

Грустно мне, а потом сразу весело -
В воздухе плавает странное что-то.
Белые флаги погода развесила,
Не понимаю я где-то чего-то.

Ответ получаю не задав вопроса,
Спросить что-то важное снова боюсь.
Жить, как обычно, сложно и просто -
Я, как обычно , над этим смеюсь.

Картинки на стенах и разные лица.
Жду и опаздываю, убегаю...
Сколько же это все будет длится?
Опять я чего-то не понимаю...

© by TeVi aka tettigona

Лелея свои маленькие Страсти,
На лбу высоком всё поблескивают Глазки,
И Тень свирепой и стремительной Походкой
Поднимет Занавес, сотрёт Лицо на Маске.

А Рученьки будут хватать Свободу,
Но в Пустоте лишь воздух загребают…
Судьба свернёт с Утоптанной Дорожки,
И все пойдут за Ней, не понимая

Речитатив для флейты

- 1 -

В магазине, где дают брюки в полосочку поперёк,
я купил продольную флейту.
Брюки стоят столько же,
но они не такие тёплые, как флейта.

И я учусь играть на флейте.

Поверьте, это только так говорят: "семь нот".
Это семь чувств... Поверьте,

с сайта Мордора http://www.mordor.kiev.ua/

05 января - ему как раз исполнилось 27 лет. Из них более трети он был мордорцем.

13 января к нему приходила врач, посмотрела послушала, все вроде было нормально, обычная простуда, выписала лекарства.

14 утром ему стало хуже, хоть температуры небыло, заболели ноги... Ему вызвали скорую помощь, но она приехала когда было уже поздно.

Похороны состоятся ориентировочно в четверг, на северном кладбище. Более детальную информацию разместим как только получим.

Приходи.
Посидим. Помолчим.
( дізнатися більше... )

Я люблю Дощ...
Тихий осінній дощ...
Коли чуєш майже відчутну музику,
Коли йдеш нічним мокрим містом і не маєш жодної думки,
Коли не маєш парасольки і тобі все одно...

Я люблю Дощ...
Дощ весняний, з громом та блискавкою...
Коли зносить дах, але тобі не страшно...
Тому що — Весна. Весна і Дощ!..

Я люблю Дощ...
Літню зливу. нескінченну зливу...
Коли приходиш додому до бабусі повністю мокрий, до нитки, і дивишся крізь скло на цю зливу, сохнеш, але дивишся, нескінченно дивишся і не хочеш, щоб Дощ скінчився...
Ніколи...

Я люблю Дощ...
Як востаннє, як Життя...
Я люблю Дощ, тому що люблю, тому що хочу...

Маленькі краплі дощу — сльози, але не слоні, а виплакані, прісні, сухі та нескінченні людські сльози...
Сльози Матері за Дитиною.
Сльози Горя та Радості.
Сльози Щастя.
Сльози Кохання.
Сльози Тужби.
СльозиСподівання.
Сльози Надії.
Сльози Розлуки.
Сльози Співчуття.
Сльози Весни, Осені, Літа.
Сльози Віків.
Сльози Історії.
Сльози Великої Любові до всіх...
Сльози Душі...
Сльози Серця...

Дощ! Дощ назавжди!..
Я люблю Дощ!!!

© by 30.04.2005 Alexander Naumenko